Кліндамицин

Форма випуску: капсули по 150 мг — 16 шт., розчини для внутрішньовенних та внутрішньом'язових ін'єкцій у ампулах по 300 мг/2 мл — 10 шт.

Опис

Кліндамицин — це препарат з групи лінкозамідних антибіотиків, що має широкий спектр антимікробної дії. Раствор для інфузій є прозорим, безбарвним або злегка жовтуватим. У 1 мл міститься 150 мг або 300 мг кліндамицину у формі фосфату. В якості допоміжних речовин використовуються бензиловий спирт, динатрієвий едетат, вода для ін'єкцій.

Коди АТХ

J01FF01 — Кліндамицин

Клініко-фармакологічні групи

• Антибіотик групи лінкозамідних
• Антибіотик — лінкозамід

Умови зберігання

Розчин для інфузій слід зберігати у захищеному від світла місці при температурі від 15°C до 25°C. Капсули — при температурі від 15°C до 25°C у недоступному для дітей місці. Термін придатності — відповідно 2 роки для розчину та 3 роки для капсул.

Фармакологічна дія

Кліндамицин — це бактеріостатичний препарат, що інгібує синтез білка в бактеріях шляхом зв'язування з 50S субодиницею рибосоми. Має активність щодо грампозитивних мікроорганізмів (Staphylococcus spp., Streptococcus spp., Corynebacterium diphtheriae, Clostridium perfringens, Mycoplasma spp.) та анаеробів (Bacteroides spp., Peptococcus, Peptostreptococcus, Propionibacterium). Володіє високою ефективністю проти штамів, що продукують пенициліназу. Механізм дії близький до лінкоміцину, але у 2–10 разів активніший щодо деяких видів анаеробних бактерій.

Показання до застосування

• Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до кліндамицину мікроорганізмами:
• інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (фарингіт, тонзиліт, синусит, отит);
• нижніх дихальних шляхів (пневмонія, абсцес легень, емпієма плеври, бронхіт);
• скарлатина, дифтерія;
• інфекції урогенітального тракту (хламідіоз, ендометрит, вагінальні інфекції, тубоовариальний запальний процес);
• інфекції шкіри та м'яких тканин (заражені рани, абсцеси, фурункули, панариції);
• запальні процеси в черевній порожнині (перитоніт, абсцес);
• захворювання кісткової тканини (остеомієліт);
• сепсис (насамперед анаеробний);
• бактеріальний ендокардит;
• профілактика перитоніту та внутрішньочеревних абсцесів після травм або перфорації кишечника.

Спосіб застосування, курс і доза

Для дорослих та старших дітей (від 15 років)

Захворювання середньої тяжкості: по 1 капсулі (150 мг) 4 рази на добу кожні 6 годин. У важких випадках доза може бути збільшена до 300-450 мг (2–3 капсули) 2-3 рази на добу.

Для дітей від 8 до 15 років

Залежно від тяжкості захворювання: по 1 капсулі (150 мг) 4 рази на добу — при середній тяжкості; при важких станах — до 900 мг на добу (6 капсул). У віці від 8 до 12 років (вага 25–40 кг): по 1 капсулі 4 рази; від 12 до 15 років (вага 40–50 кг): по 1 капсулі 3 рази.

Для внутрішньовенних та внутрішньом'язових ін'єкцій

Загальна добова доза для дорослих — 300 мг двічі на добу. У важких випадках — до 1.2–2.7 г на добу, розділених на 3–4 введення. Максимальна разова доза — 600 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Для дітей старше 3 років — 15–25 мг/кг маси тіла на добу, розділених на 3–4 введення. Важкі випадки — до 40 мг/кг.

Перед введенням розчин слід розбавити до концентрації не вище 6 мг/мл у розчині натрію хлориду 0,9% або глюкози 5%. Інфузії тривають від 10 до 45 хвилин залежно від дози.

Передозування

При передозуванні можливо посилення побічних ефектів. Лікування — симптоматичне, специфічного антидоту немає. Гемодіаліз неефективний.

Лікарські взаємодії

• Посилює ефект рифампіцину та аміноглікозидів (стрептоміцину, гентаміцину) — особливо при лікуванні остеомієліту та профілактиці перитоніту.
• Посилює м’язову релаксацію конкурентних міорелаксантів та зменшує її час дії.
• Несумісний з ампіциліном, барбітуратами, фенитоїном, кальцієвими глюконатами та сульфатами магнію.
• Конкурує з еритроміцином та хлорамфеніколом.
• Не рекомендується одночасне застосування з препаратами, що містять вітаміни групи В, антибіотиками й препаратами для профілактики діареї (може викликати псевдомембранозний коліт).

Застосування під час вагітності та годування груддю

Протипоказаний до застосування у період вагітності та лактації.

Побічні дії

• З боку травної системи: диспепсія, нудота, блювота, діарея, гастрит, жовтяниця, дисбактеріоз, псевдомембранозний коліт.
• З боку нервової системи: рідко — порушення нервово-м'язової передачі.
• З крові: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія.
• Алергічні реакції: макулопапульозна висипка, кропив’янка, свербіж, у рідких випадках — ексфоліативний дерматит, еозинофілія, анафілактичні реакції.
• З серцево-судинної системи: при швидкому внутрішньовенному введенні — зниження АТ, запаморочення, слабкість.
• Місцеві реакції: больовий синдром у місці ін’єкції, тромбофлебіт.
• Інші: розвиток суперинфекцій.

Протипоказання

• Міастенія
• Бронхіальна астма
• Язвенний коліт в анамнезі
• Індивідуальна непереносимість компонентів
• Період вагітності та годування груддю
• Дитячий вік до 3 років для розчинів — через відсутність даних безпеки бензилового спирту, до 8 років для капсул (вага дитини менше 25 кг)

Особливі вказівки

Псевдомембранозний коліт може виникати навіть після завершення курсу лікування, тому важливо контролювати стан кишечника. При появі симптомів потрібно припинити застосування препарату та розпочати відповідне лікування (ванкоміцин, метронідазол). З обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, а також у літніх людей. Дітям до 3 років застосування можливе лише за суворими показаннями.

Застосування при порушеннях функцій

У пацієнтів з важкою печінковою або нирковою недостатністю корекція дозування не потрібна, при цьому слід ретельно контролювати стан органів.

Умови реалізації

Препарат відпускається за рецептом лікаря.

Застосування у похилому віці

З обережністю застосовують у пацієнтів похилого віку, з урахуванням можливих порушень функцій печінки та нирок.

Застосування у дітей

Протипоказаний у дітей до 3 років для розчинів через відсутність даних безпеки бензилового спирту. Для капсул у дітей до 8 років (з масою тіла менше 25 кг) застосування не рекомендується.

Коди МКБ

• A36 — Дифтерія
• A38 — Скарлатина
• A41 — Інший сепсис
• A56.0 — Хламідійні інфекції нижніх відділів сечовивідної системи
• A56.1 — Хламідійні інфекції органів малого тазу
• A56.4 — Хламідійний фарингіт
• H66 — Гнійний та неуточнений середній отит
• I33 — Острий та підострий ендокардит
• J00 — Гострий назофарингіт (простуда)
• J01 — Гострий синусит
• J02 — Гострий фарингіт
• J03 — Гострий тонзиліт
• J04 — Гострий ларингіт та трахеїт
• J15 — Бактеріальна пневмонія, інша класифікація
• J15.7 — Пневмонія, викликана Mycoplasma pneumoniae
• J16.0 — Пневмонія, викликана хламідіями
• J20 — Гострий бронхіт
• J31 — Хронічний риніт, назофарингіт і фарингіт
• J32 — Хронічний синусит
• J35.0 — Хронічний тонзиліт
• J36 — Перитонзиллярний абсцес
• J37 — Хронічний ларингіт та ларинготрахеїт
• J42 — Хронічний бронхіт невказаний
• K05 — Гінгівіт та захворювання пародонта
• K12 — Стоматит та родинні ураження
• K65.0 — Гнійний перитоніт
• L01 — Импетиго
• L02 — Абсцес шкіри, фурункул і карбункул
• L03 — Флегмона
• L08.0 — Гнійна піодермія
• M86 — Остеомієліт
• N70 — Сальпінгіт і оофорит
• N71 — Запальні захворювання матки
• N72 — Запальні захворювання шийки матки
• N73.0 — Острый параметрит та тазовий целюліт
• T79.3 — Посттравматична ранева інфекція