Доксорубіцин-Тева

Загальний опис

Доксорубіцин-Тева — це лікарський препарат у формі лиофілізованого порошку для приготування ін’єкційних розчинів, який належить до групи противоопухолевих антибіотиків антрациклинового ряду. Основною діючою речовиною є доксорубіцин гідрохлорид, що отримується з культури бактерії Streptomyces peucetius var. caesius. Препарат має виражені протипухлинні, антимитотичні та антипроліферативні властивості, що забезпечують його застосування при лікуванні різних злоякісних новоутворень.

Форма випуску та опис

Код АТХ

L01DB01 — Doxorubicin

Клініко-фармакологічна група

• Протипухлинний антибиотик
• Протипухлинний засіб, цитостатик

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі від 15°C до 25°C. Термін придатності — 5 років. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Фармакологічна дія

Доксорубіцин — це протипухлинний антибіотик антрациклинового ряду, що має виражену антимитотичну та антипроліферативну дію. Механізм його дії полягає у взаємодії з ДНК, спричиняючи утворення вільних радикалів та пряме порушення мембран клітин. Препарат інгібує синтез нуклеїнових кислот, особливо клітини в S- та G2-фазах клітинного циклу.

Показання до застосування

• Рак молочної залози
• Мелкоклітинний рак легенів
• Мезотеліома
• Рак стравоходу, шлунка, печінки (первинний гепатоцелюлярний рак)
• Рак підшлункової залози
• Інсулинома, карциноїд
• Рак голови та шиї, щитовидної залози, тимома
• Рак яєчників, герміногенні пухлини яєчка
• Трофобластичні пухлини
• Рак простати, сечового міхура (у тому числі для профілактики рецидивів)
• Рак ендометрія, шийки матки, саркоми (включно з Юінг-саркомою, рабдоміосаркомою, остеогенною саркомою, саркомою м’яких тканин, саркомою Капоші)
• Лімфолейкози, лімфоми (Ходжкіна та неходжкінські)
• Множинна мієлома
• Інші злоякісні пухлини, що підлягають хіміотерапії

Спосіб застосування, курс і дози

Доксорубіцин застосовується внутрішньовенно як у монотерапії, так і в комбінації з іншими цитостатичними препаратами. Дозування залежить від виду пухлини, стадії захворювання, віку та стану пацієнта.

Монотерапія

• Рекомендується доза — 60-75 мг/м² кожні 3 тижні. Зазвичай вводиться одноразово за цикл, але можливо розподілити дозу на кілька введень (наприклад, у перші 3 дні або в перший і восьмий день циклу).
• Мінімальна інтервал між курсами — 3-4 тижні.
• Для зменшення токсичності, зокрема кардіотоксичності, застосовують режими з низькими дозами (10-20 мг/м² щотижня).

Комбінована терапія

• Доксорубіцин у складі комплексних схем призначають у дозах 30-60 мг/м² кожні 3-4 тижні.

Особливості дозування при ураженнях печінки

• При підвищеному рівні білірубіну (12-30 мг/л) дозу зменшують на 50%
• При рівні білірубіну понад 30 мг/л — зменшують на 75%

Особливості застосування у пацієнтів похилого віку, дітей та при порушеннях функції печінки

• У таких пацієнтів рекомендується застосовувати знижені дози або збільшувати інтервали між курсами.

Передозування

Остра передозування може спричинити тяжку мієлосупресію, токсичність для серця, ураження шлунково-кишкового тракту. Антидот до доксорубіцину не відомий. Лікування проводиться симптоматичне, включаючи підтримуючу терапію та контроль функцій органів.

Лекарські взаємодії

• Доксорубіцин може підсилювати токсичність інших цитостатиків, особливо мієлосупресивну та гастроінтестинальну.
• При спільному застосуванні з кардіотоксичними препаратами (наприклад, циклофосфамід, 5-фторурацил) необхідний контроль функції серця.
• Не рекомендується змішувати з гепарином, дексаметазоном, гидрокортизоном, натрію сукцинатом та іншими препаратами безпосередньо у системі введення.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до доксорубіцину або інших компонентів препарату.
• Вагітність та період грудного вигодовування.
• Виражена мієлосупресія, тяжка печінкова недостатність, серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда.
• Раніше отримання великих доз інших антрациклинів.
• Інфекційні захворювання, що протікають із високою температурою або в стані гострої інфекції.
• Внутрішньочеревна або внутрішньовенна ін'єкція при інфекціях сечових шляхів або ураженнях мочового міхура, що мають прорив.

Особливості застосування

Лікування має проводитися під контролем досвідчених лікарів. Обов’язково слід контролювати функцію серця перед початком і протягом терапії, зокрема за допомогою ехокардіографії та ЕКГ. При перших ознаках кардіотоксичності терапію слід припинити.

При внутрішньовенному введенні препарат слід розчинити у 0,9% розчині натрію хлориду або воді для ін’єкцій до концентрації 2 мг/мл і вводити повільно, протягом 3-5 хвилин, щоб уникнути ускладнень.

При інстиляції у сечовий міхур рекомендується застосовувати дозу 30-50 мг з інтервалами від 1 тижня до 1 місяця, а розчин готувати у концентрації 1 мг/мл або 0,9% розчині натрію хлориду. Після інстиляції пацієнти повинні перевертатися кожні 15 хвилин для рівномірного впливу препарату.

Внутріартеріальне введення можливе лише кваліфікованими фахівцями з досвідом у цій процедурі, з дозами 30-150 мг/м², з урахуванням обмежень щодо сумарної дози (не більше 550 мг/м²).

Побічні дії

• З боку кровотворної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія. Зазвичай настає через 10-14 днів після введення.
• З боку серця: рання (остра) кардіотоксичність — тахікардія, зміни на ЕКГ; пізня (відкладена) — зниження фракції викиду, симптоми застійної серцевої недостатності.
• З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювота, стоматит, гастрит, кровотечі, діарея.
• З боку сечової системи: забарвлення сечі у червоний колір протягом 1-2 днів після введення.
• З боку очей: кон’юнктивіт, кератит, сльозотеча.
• З боку репродуктивної системи: аменорея, олігоспермія, азооспермія.
• З боку шкіри: тимчасова алопеція, гіперпігментація, фоточутливість, висипання, зуд.
• Алергічні реакції: кропив’янка, дерматит, анафілактичні реакції (рідко).

Протипоказання до застосування

• Індивідуальна підвищена чутливість до препарату або інших антрациклинів.
• Вагітність та період лактації.
• Виражена мієлосупресія, гостра або хронічна серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда.
• Важка печінкова недостатність.
• Інфекційні захворювання у гострій стадії.
• Раніше отримані високі дози інших антрациклинів.

Особливі вказівки

Лікування доксорубіцином повинно проводитися під контролем досвідчених лікарів з постійним моніторингом функції серця та крові. Особливо слід контролювати стан пацієнтів з порушеннями функції печінки або отримуючих комбінації з іншими кардіотоксичними препаратами. При перших ознаках кардіотоксичності терапію слід припинити.

З обережністю застосовують у пацієнтів з ураженням печінки, у хворих похилого віку та у дітей. Не рекомендується перевищувати сумарну дозу 550 мг/м².

Умови реалізації

Препарат доступний для застосування за рецептом лікаря. Введення внутрішньовенно, внутрішньом’язово або внутрішньочеревно можливе лише кваліфікованими фахівцями.