Загальна інформація

Лотонел® (Lotonel) — це лікарський препарат, що належить до групи діуретиків петльового типу. Його основним активним компонентом є торасемід — селективний інгібітор натрій/хлор/калій-котранспортерів у петлі Генле. Препарат застосовується для зниження об’єму циркулюючої крові та зменшення набряків, а також для контролю артеріального тиску.

Форма випуску

Лотонел® доступний у вигляді таблеток білого або майже білого кольору, круглої форми, з фаскою та рискою для розділення. В залежності від дозування, випускається у таких упаковках:

• таблетки по 5 мг — по 30 або 60 штук у пачці;
• таблетки по 10 мг — по 30 або 60 штук у пачці.

Кожна таблетка містить активну речовину — торасемід у дозі 10 мг або 5 мг, а також допоміжні компоненти: моногідрат лактози, кукурудзяний крохмаль, натрій карбоксиметилкрахмал, колоїдний кремній діоксид, магній стеарат.

Клініко-фармакологічна група

Умови зберігання

Препарат слід зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25°C, недоступному для дітей. Термін придатності — 3 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.

Фармакологічна дія

Торасемід є «петльовим» діуретиком, що чинить свою дію шляхом оберненого зв’язування з котранспортером іонів натрію, хлору та калію у товстому сегменті висхідної частини петлі Генле. Це призводить до зниження реабсорбції іонів натрію та осмотичного тиску внутриклітинної рідини, а також до зменшення реабсорбції води. Торасемід блокують альдостеронові рецептори міокарда, зменшуючи фіброз та покращуючи діастолічну функцію серця.

Завдяки антиальдостероновому ефекту, препарат менш сприяє розвитку гіпокаліємії у порівнянні з фуросемідом, а його дія є більш тривалою — до 18 годин. Діуретичний ефект починається через 1 годину після прийому, досягає максимуму через 2-3 години та зберігається протягом усього дня. Це зменшує дискомфорт, пов’язаний з частим сечовипусканням у перші години після застосування.

Лотонел® знижує систолічний та диастолічний артеріальний тиск у положенні лежачи та стоячи, що робить його ефективним для тривалої терапії гіпертензії.

Показання до застосування

• набряковий синдром різної етіології, включно з хронічною серцевою недостатністю, захворюваннями печінки, легень та нирок;
• артеріальна гіпертензія.

Спосіб застосування, курс і дозування

Препарат приймають внутрішньо 1 раз на добу у один і той самий час, незалежно від прийому їжі. Таблетки запивають достатньою кількістю води, не розжовуючи.

Для зменшення набряків

• при хронічній серцевій недостатності — початкова доза становить 10-20 мг на добу, при необхідності доза може бути збільшена вдвічі до досягнення терапевтичного ефекту;
• при захворюваннях нирок — початкова доза 20 мг на добу, при необхідності — вдвічі більше;
• при захворюваннях печінки — початкова доза 5-10 мг, при необхідності — вдвічі більше. Максимальна разова доза не повинна перевищувати 40 мг.

Для контролю артеріального тиску:

• початкова доза — 2,5 мг (1/2 таблетки по 5 мг) 1 раз на добу;
• при недостатньому ефекті через 4 тижні — збільшити до 5 мг;
• якщо ефекту не досягнуто — підвищити до 10 мг у разі необхідності, але не більше цієї дози.

Курс лікування визначає лікар, він може тривати довго або до зникнення набряків та стабілізації стану.

Передозування

Симптоми: посилене сечовипускання, зниження об’єму циркулюючої крові, гіповолемія, зниження артеріального тиску, сонливість, спутаність свідомості, колапс. Можуть бути диспепсичні розлади, зниження рівня калію, натрію та магнію у крові.

Лікування: специфічного антидоту немає. Необхідно провести промивання шлунка, дати активоване вугілля, підтримувати баланс електролітів та об’єм крові, контролювати рівень електролітів у плазмі. Гемодіаліз не має ефекту у швидкому виведенні торасеміду.

Лікарські взаємодії

При одночасному застосуванні з іншими препаратами можливі такі ефекти:

• збільшення ризику гіпокаліємії — з глюкокортикоїдами, амфотерицином В;
• посилення гіпотензивної дії — з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II;
• зниження діуретичного ефекту — з НПЗП та сульфаніламідами;
• зменшення виведення літію — підвищення ризику інтоксикації;
• підвищення концентрації цефалоспоринів, аміноглікозидів, цисплатину — потенційне токсичне ускладнення.

Застосування під час вагітності та годування груддю

Торасемід проникає через плацентарний бар’єр і може спричиняти порушення водно-електролітного балансу у плода. Дослідження щодо безпеки застосування у вагітних не проводилися, тому препарат не рекомендується застосовувати під час вагітності.

Щодо лактації — даних про виділення торасеміду з грудним молоком немає. За необхідності застосування препарату у цей період слід припинити годування груддю.

Побічні дії

Частота виникнення побічних ефектів класифікована за рекомендаціями ВООЗ:

• Дуже часто (≥10%): головний біль, запаморочення, сонливість, діарея, підвищена сечовиділення, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіперурикемія.
• Часто (від 1% до <10%): нудота, блювота, слабкість, судоми м'язів, зниження артеріального тиску, алергічні реакції, шкірний зуд, висипання.
• Нечасто (від 0.1% до <1%): порушення зору, шум у вухах, тахікардія, запаморочення, порушення функції печінки, панкреатит, артралгія, гематурія.
• Рідко (<0.01%): агранулоцитоз, гемолітична анемія, фотоалергія, порушення функцій нирок, анафілаксія.

Протипоказання

• порушення функції нирок з анурією або важкої ниркової недостатності;
• острий гломерулонефрит;
• підвищена чутливість до сульфаніламідів, сульфаніламідних препаратів або компонентів ліків;
• гиперурикемія та подагра;
• печінкова кома та прекома;
• рецидивуюча гіповолемія та дегідратація;
• загострення гіпонатріємії або гіпокаліємії, гіперчутливість до ліків;
• вагітність та період годування груддю — препарат не рекомендується;
• віком до 18 років (без встановленої безпеки та ефективності).

Особливі вказівки

Препарат застосовують суворо за призначенням лікаря. Перед початком та під час лікування необхідно регулярно контролювати рівень електролітів у крові, стан кислотно-лужного балансу, функцію нирок та рівень глюкози у хворих на цукровий діабет.

У пацієнтів із цирозом печінки, при наявності водно-електролітних порушень або при застосуванні високих доз — необхідний постійний моніторинг лабораторних показників. При появі ознак гіпонатріємії або гіпокаліємії — лікування слід припинити або зменшити дозу.

Важливо враховувати ризик розвитку гіповолемії та гіпонатріємії у пацієнтів з порушеннями функції нирок або при високих дозах.

Застосування у пацієнтів похилого віку

Корекція дози для літніх пацієнтів не потрібна, однак слід здійснювати регулярний контроль рівня електролітів та функції нирок. Враховуючи вищий ризик розвитку гіповолемії та порушення кислотно-лужного балансу, терапію слід проводити з обережністю.

Застосування у дітей

Безпека та ефективність застосування у дітей не встановлені, тому препарат не рекомендований для використання у цій віковій групі без чітких медичних показань та рекомендацій.

Коди МКБ та показання

Захворювання, при яких застосовують Лотонел®:

• І00–І99 — серцево-судинні захворювання, зокрема хронічна серцева недостатність (I50), гіпертензія (I10–I15);
• І42 — захворювання міокарда, в тому числі кардіоміопатії;
• К74 — цироз печінки;
• К81.1 — асцит.